Золоті ворота — головний парадний в’їзд до середньовічного Києва, зведений у системі міських укріплень, згаданий під 1037 роком згідно з літописом «Повість минулих літ», за правління Великого київського князя Ярослава Мудрого. Це була не лише оборонна споруда, а й величний символ могутності держави.
Назва «Золоті ворота», за свідченнями науковців, була запозичена від головної в’їзної брами Константинополя — столиці Візантійської імперії, головного союзника Київської Русі в XI столітті. Вона також перегукувалася з традиціями Єрусалима, посилюючи ідею Києва як «другого Єрусалима» — духовного центру православного світу.
Сьогодні руїни давньоруських мурів накриває спеціальний павільйон у стилізованих формах архітектури Київської Русі. Це умовна історична реконструкція, створена архітектором Миколою Холостенком, археологом Сергієм Висоцьким та реставраторкою Євгенією Лопушинською. Вона була відкрита у 1982 році до святкування 1500-ліття Києва та виконує подвійну функцію: захищає автентичні залишки та одночасно дозволяє сучасним відвідувачам уявити велич Золотих воріт XI століття.