Церква Богородиці Пирогощої (Пирогоща) — одна з найстаріших святинь Подолу, історія якої починається ще у 1132 році. Імовірно, назва походить від візантійської ікони «Пірготісс» («вежа») або від діяльності купців, які торгували хлібом («пиріг») і були «гощами». Спершу храм, ймовірно, був дерев’яним, а за часів князювання Мстислава та Ярополка його перебудували з цегли. Протягом століть Пирогоща була важливим релігійним і громадським центром: тут працювали школа, сирітський притулок, лікарня для бідних, міський архів, а також відбувалися збори містян. У 1613–1633 роках храм тимчасово виконував функції кафедри Київських православних митрополитів.
У різні століття церква зазнавала численних перебудов і реставрацій. У 1613 році італійський архітектор Себастьяно Брачі надав храму ренесансних форм і п’ять куполів. У 1752–1770-х роках Іван Григорович-Барський збудував дзвіницю в стилі українського бароко. Після пожежі 1809 року головний купол завалився, і Андрій Меленський відновив його в одно-банному вигляді з класицистичними елементами. У 1835 році було розібрано п’ятиярусну дзвіницю, замінивши її невеликою ампір-дзвіничкою.
На жаль, у 1935 році храм був зруйнований радянською владою. Лише у 1970-х роках під час археологічних розкопок дослідили фундамент, який підтвердив давність споруди понад 700 років. Відбудова церкви відбулася у 1997–1998 роках за проєктом Юрія Асєєва у візантійських формах, що відтворювали вигляд XII століття. Новий храм викликав дискусії серед істориків та архітекторів, адже не повторював барокових або класицистичних форм останніх перебудов, для яких збереглися фотографії та плани.