Церква Покрови Пресвятої Богородиці на Подолі, розташована на вулиці Покровській, 7, є найстарішою та найбільш шанованою серед трьох Покровських церков Києва. Перший храм на цьому місці збудували вірмени ще у XIV столітті, а у 1685 році на кошти грецького купця Гарнавіота зведено дерев’яну церкву. Сучасний кам’яний храм був побудований у 1766–1772 роках за проектом видатного майстра українського бароко Івана Григоровича-Барського. Споруда спочатку мала двоярусну конструкцію: верхній ярус був головним, а нижній виконував функції теплої церкви. Після масштабної пожежі 1811 року внутрішні перекриття впали, і храм відновили як одноярусний.
Покровська церква вважається одним із кращих зразків українського бароко та творчим переосмисленням дерев’яної тризрубної козацької архітектури у камені. У декоративному оздобленні чітко простежуються українські мотиви, гармонійно поєднані з європейським бароко, що робить храм унікальним і стильово завершеним. Характерною особливістю є велика кількість віконних прорізів, типовий елемент для храмів, присвячених Покрові.
Поряд із церквою збудовано дзвіницю на місці старої вірменської церкви: її верхній дерев’яний ярус згорів у 1811 році, а через 19 років його відновили у мурованому вигляді з півсферичною банею, яку наприкінці XIX століття замінили на чотиригранний шатер із шпилем. На початку XIX століття до західного фасаду церкви прибудували двоповерховий корпус, де розміщувалася тепла церква Іоана Воїна та згодом проскурня, що існує й донині. Ця архітектурна споруда є важливою частиною історичного Подолу та культурною цінністю Києва.