Києво-Могилянська академія — один із найстаріших і найважливіших навчальних закладів Східної Європи, історія якого розпочалася у 1615 році при Київському Богоявленському братстві. Спершу це була братська школа, заснована для дітей заможних міщан і козаків, яка згодом у 1632 році об’єдналася з лаврською школою Петра Могили, створивши Києво-Братську колегію. Академія отримала свій офіційний статус у 1658 році. Протягом століть навчальний заклад готував не лише духовних і світських діячів, а й майбутніх гетьманів, митрополитів, архієпископів та інших видатних особистостей, серед яких був філософ і педагог Григорій Сковорода. Випускники академії заснували численні школи в Росії та Білорусі, поширюючи освітні традиції Києва.
Архітектурний комплекс академії розташований на території Братського монастиря і зберіг ряд важливих історичних споруд. Головний корпус, нині Старий академічний корпус із Благовіщенською церквою, було зведено на початку XVIII століття, а у 1732–1740 рр. перебудував відомий архітектор Йоган-Готфрід Шедель. Благовіщенська церква є академічним храмом і виконана у стилі українського бароко. Серед інших збережених споруд — трапезна із церквою Святого Духа, яка є найстарішою мурованою будівлею колишнього монастиря.
На жаль, частина архітектурної спадщини була втрачена в радянські часи: у 1935 році зруйнували Богоявленський собор і дзвіницю Братського монастиря, а також висотну домінанту Подолу. Наприкінці XIX століття до дзвіниці було прибудовано напівкруглі будівлі крамниць, які в радянські часи переробили під чотириповерхові споруди в стилі неокласицизму. Сьогодні ці будівлі утворюють головний корпус Києво-Могилянської академії, який продовжує виконувати освітню функцію та зберігає культурну і архітектурну спадщину XVII–XVIII століть.